Словник Української Мови
Буква
1. Який злег, тобто зменшився в об’ємі, висоті або кількості внаслідок усадки, осідання, спливання верху тощо; осілий.
2. Який став менш інтенсивним, слабшим (про вітер, мороз, спеку, біль тощо).
3. Розм. Який зменшився, спав (про припухлість, набряк).
Приклад 1:
XIII Весну в місті несуть не ластівки, а бендюжники, що з благословення комгоспу починають довбати на вулицях злеглий сніг, вантажити його на санки й вивозити геть, де він може танути без шкоди для міського добробуту. Перш ніж з’являться ці предтечі тепла, жодна брунька на деревах бульварів не насмілюється набрякнути й розпуститись.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Приклад 2:
Дух минулого, злеглий, могутній, прокинувся в нім, дух віків, що дрімає в душі й підводиться хвилинами зрухів, манячи до завмерлості й тиші, той непереможний, хоч і приборений голос, що шепоче казки про втрачений рай та співає пісні природності.Але не в цім, власне, був його найголовніший клопіт. Охочого купити кімнату й обставу він знайде завтра ж, так само й заяву про звільнення подасть.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”