1. Жіноче особове ім’я слов’янського походження, утворене від прикметника «золотий»; відповідник імені Злата.
2. Рідкісне народне або поетичне найменування золота, золотої монети або чогось дуже цінного, дорогого (заст., поет.).
злата
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Со всѣх имѣній тѣлесных покой да воля [злата], Кромѣ вечностей небесных, одна се мнѣ жизнь свята. О дуброва!., и прочая.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
323люде м є3гда kдяху // рекъ сице ћко сребромъ и3 златомъ не и3мам налэсти людеи ѓ с люdми добуду сребра и3 злата, kко• tцъ мои и3дdэ, доискаху съ люdми злата, и3 сребра бэ бо владиме> любя люди и3 совэтуя с ними nб рате<, и3 q ўстроениї земли своея. и3 бэ живz со кн7зи oколными є3го миромъ.
--- Жиленко Ірина, "Євангеліє від ластівки"
Частина мови: іменник (однина) |