Словник Української Мови
Буква
1. Властивість за значенням прикметника “злагоджений”; гармонійна узгодженість, відповідність частин чогось між собою, що забезпечує цілісність і ефективність; синхронність, співрозмірність.
2. У музиці: гармонійна поєднаність, стройність звучання; благозвучність.
3. У лінгвістиці: один з видів синтаксичного зв’язку між словами в словосполученні, при якому залежне слово уподібнюється головному в роді, числі й відмінку або в особі, числі й роді.
Приклад 1:
На уроках хімії, ма- тематики, фізики – насамперед, інтелектуальних.Однаку педагогічному процесі завжди є можливість звернути увагу учнів на красу явищ при- роди, гармонійність та злагодженість їх побудови, на їх значущість для людини. Отже, на кожному уроці варто викликати в учнів цілий ком- плекс різноманітних емоцій, що є важливим чинником їх діяльності та розвитку.
— Невідомий автор, “028 Dutkevich Tv Zagalna Psikhologiia Teoretichnii Kurs Tech”