1. (астрономія) Властивість небесного тіла, зокрема планети, блищати відбитим сонячним світлом, на відміну від самосвітних зірок.
2. (переносне) Якість того, що сяє, вирізняється, привертає увагу своєю винятковістю, блиском; блискучість, яскравість.
зірчастість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |