зіпертися

1. Спиратися на щось, приймати стійку опору на якусь поверхню або предмет, часто з відчуттям напруги або зусилля.

2. Переносно: ґрунтуватися на чомусь, мати щось за основу, опору (про думки, твердження, рішення).

3. Розмовне: вперто чи рішуче чинити опір, не погоджуватися, упиратися.

Приклади:

Приклад 1:
Зіпертися — зупинитися, стати. З і ц і р у в а т и — муштрувати.
— Зеров Микола, “Камена”