1. (рідко) Надати чомусь вертикального положення, поставити, сперти на щось.
2. (переносно) Покласти в основу, обґрунтувати щось на чомусь, сперти.
зіперти
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Зіперти — спинити («підо мнов аж ноги дрожуть, аби бор-ше додому, а вони <діти> зіпруть, та й мус сідати та роздавати дарунки»). Зіпертися — зупинитися, стати.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: дієслово () |