1. Той, що нагрітий, набрав тепла; розігрітий.
2. (Переносно) Той, що відчуває внутрішнє тепло, душевний підйом, спричинений сильними почуттями (кохання, натхнення тощо).
Словник Української Мови
Буква
1. Той, що нагрітий, набрав тепла; розігрітий.
2. (Переносно) Той, що відчуває внутрішнє тепло, душевний підйом, спричинений сильними почуттями (кохання, натхнення тощо).
Приклад 1:
Зігрітий дух шумує, наче брага, і прагне йти у вічність — напролам. 26.1.1972 «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе,..» Крізь сотні сумнівів я йду до тебе, добро і правдо віку.
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”