1. (про людину) Який має зігнену, зігнуту постать; сутулий, згорблений.
2. (переносно, про предмет) Зігнутий, викривлений; такий, що втратив пряму форму.
зігнений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
), і таким чином ся (лїва) сторона тексту опинила ся на краю стовбця, погнила і розсипала ся в деяких місцях страшенно (аркуш крім того був зігнений в поперек, і в двох місцях погнив особливо сильно). Правдоподібно, тридцять лїт тому, коли сей стовбець розгортали для описи, ся записка була в кращому стані; але тоді не зроблено було нічого для можливого забезпечення сього «столбца» від дальшого знищення — не розгорнено, не вложено в палїтурки, як потім стали робити, а звинуто знову; тим часом кожне розвиваннє такої паперової гнилини неминуче приносило з собою дальші утрати, бо при кожнім розгортанню, а навіть обертанню сього паперу відпадали шматочки на обгнилих його частях.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”
Частина мови: прикметник () |