Древослів

Словник Української Мови

животинник

[ʒɪʋotɪnnɪk] Іменник

Буква:Ж

Значення

  1. (Зоологія) –

    Приміщення для утримання свійських тварин, переважно великої рогатої худоби; хлів, стайня, кошара.

  2. (Зоологія) –

    (у спеціальному контексті) Місце, де утримують диких тварин у неволі для показу або розведення; зоопарк, звіринець (застаріле або діалектне).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. животинник, р. животинника, д. животинникові, з. животинника, о. животинником, м. животинникові, к. животиннику

Більше записів