живчик

1. Розмовна назва енергійної, жвавої, рухливої людини, зазвичай дитини або молодої людини.

2. Застаріла або розмовна назва сперматозоїда.

3. (у множині) Розмовна назва для газованого напою, шипучки.

Приклади вживання

Приклад 1:
І шклиться неба висліпла полуда — тверда труна живих, як живчик, барв. Бреде зоря — сновида і приблуда — одержаний задурно щедрий дар.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
— внизу живота, де повсякчас чую давучий битливий живчик, i коли розчепiрюю пальцi, то вони негайно починають жити самостiйним життям, ворушачись кожен зосiбна, нiби натягненi на порiзненi, в незгiдних ритмах посмикуванi ниточки, я вже мовчу про бубнявi, як у пiдлiтка, рожевi прищi, котрими зацвiтають обличчя i плечi, i нема на те ради, — горопашне тiло ще живе, воно качає права, воно доходить з елементарної сексуальної голодухи, воно б, може, й оклигало, i заплигало зайчиком, якби його всмак трахнули, але, на жаль, цю проблему не так легко розв’язати, надто коли ти сама‑одна в чужiй країнi й чужому мiстi, в порожнiй квартирi, де телефон озивається хiба на те, щоб запропонувати тобi — рiдкiсна нагода, тiльки на цьому тижнi! — ко‑ло‑саль‑ну знижку на передплату мiсцевої газети, i звiд‑ки вигрiбаєшся тричi на тиждень — до унiверситету, де пiвдюжини охайних, взутих у бiлi шкарпетки й кросовки, чистенько вмитих i дезодорованих американських дiтлахiв iз здоровими, аж вогкими шкiрою й зубами, водячи за тобою, як манджаєш туди‑сюди по аудиторiї, поглядами акварiумних рибок, щось там — один Бiг вiдає, що!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
Над всiм панує тiльки ритмiчний, стриманий шум, спокiйний, певний у собi, як живчик вiчностi. Як крила тих вiтрякiв, що чорнiють над полем: байдужно i безупинно роблять в повiтрi круг, немов говорять: так буде вiчно… так буде вiчно… in saecula saeculorum… in saecula saeculorum… [1] * * * Пiзно я повертався додому.
— Невідомий автор, “178 Intermezzo Mikhailo Kotsiubinskii”

Частина мови: іменник (однина) |