1. Здатність до життя, до існування, витривалість; живу́чість.
2. Відповідність реальному життю, правдиве відображення його; життєва правда (про твори мистецтва, літератури).
Словник Української Мови
Буква
1. Здатність до життя, до існування, витривалість; живу́чість.
2. Відповідність реальному життю, правдиве відображення його; життєва правда (про твори мистецтва, літератури).
Приклад 1:
«Мені подобаються серйозні вимоги до літератури, життєвість пропаганди» (1933; 2: 25), її дратує «критиканство». Читаючи Марієтту Шагінян, занотовує в щоденнику, що її шлях «від гуртка Мережковського до активної участи в будівництві соціалізму» — «добрий шлях, без ломки, природно…» (2: 30).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”