1. Здатність радіти життю, бачити його світлі сторони; оптимістичне, радісне сприйняття світу та буття.
2. Властивість характеру, що виражається у постійному почутті внутрішньої радості, задоволення від життя та енергії для дій.
життєрадісність
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
У колективі дівчи- ну люблять за чуйність, життєрадісність, але, якщо її зачіпають, вона реагує надто грубо. Рити відзначає працьовитість доч- ки і скаржиться на прояви грубощів.
— Невідомий автор, “028 Dutkevich Tv Zagalna Psikhologiia Teoretichnii Kurs Tech”
Частина мови: іменник (однина) |