Словник Української Мови
Буква
1. Філософський термін, що позначає єдність об’єктивного процесу життя (життя як біологічного явища та соціальної діяльності) та буття (вищої, онтологічної основи існування); сукупність усіх форм і проявів існування.
2. У повсякденному вживанні — усталений поетичний зворо́т для позначення повноти життєвого процесу, повсякденного існування з його турботами, побутом та духовними аспектами.
Приклад 1:
Згадаємо Мавку з «Лісової пісні» Лесі Українки, яка дорікнула Лукашеві за те, що той «життям не зміг до себе дорівнятись».. Так і Гриць Бобренко: було йому дано якусь людську неординар-ність, але – характеру не вистачило; висоти злякався; світ ловив і таки впіймав… Обіймами й статками Галі Вишняківни, спокусою більш простого й зрозумілого (ніж у випадку з Марусею) життя-буття… Багато перед ким лукаво й невидимо постає в житті оцей «бо §ренківський» вибір, і складність його ще й у тому, що він ** не однократний, а щоденний, повсякчасний, довічний… Згадка про «Лісову пісню» не є випадковою: історичний роман Ліни Костенко багатьма мотивами, колізіями, характерами близький до драми-феєрії Лесі Українки. «Трикутник» Маруся – Гриць – Галя нагадує «трикутник» – – .
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”