жидів

1. Родовий відмінок множини від іменника “жид” — історична назва євреїв, що вживалася в українській мові до середини XX століття, а нині вважається застарілою та вкрай образливою.

2. Присвійний займенник або прикметник у множині від історичного етноніма “жид”, що вказує на належність (наприклад, у фразеологізмах або історичних контекстах: “жидів віра”, “жидів квартал”).

Приклади:

Приклад 1:
Ще під бу­день сяк-так: де-не­будь на ро­боті – у жидів дро­ва ру­ба­ти, у лю­дей мо­ло­ти­ти, віяти, ко­си­ти… А як вечір нас­та­не або свя­то, або зос­тав­ся хто який день без ро­бо­ти… Хоч під греб­лю!.. Нігде при­тул­ку не­має, нігде прис­та­ти, спо­чи­ти.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Дорогою нас не раз уражало нахальство жидів, а надто одкупщиків шосейних (рогатників), котрі грубо кричали на нашого візницю і, узявши з нас гроші, не хотіли навіть підводити застави, так що наш візниця мусив злазити і робити їх роботу, причому жиди ще його й лаяли. Два рази всилу ми вдержували антисеміта X. Б., щоб не побив жидів.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”