1. Той, хто знищує, винищує когось або щось; руйнівник, винищувач.
2. Заст. Той, хто завдає комусь загибелі, смерті; убивця.
3. Заст. Той, хто спричиняє лихо, біду; губитель.
згубник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови