1. Який має ознаки пошкодження, зносу внаслідок тривалого використання або впливу несприятливих умов; стертий, понівечений.
2. Про людину або її вигляд: дуже втомлений, змучений, змарнілий від тривалих турбот, страждань, хвороби.
згризений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— встановити прямий контакт, не вдаючись до пiдсунутих змислам, вульгарно‑наочних фiшок‑фiфiшок: облуплена позолота на дошцi, згризений негодою мармуровий нiс янгола, грубо розцяцькована статуетка в пiстрявих лахманах. Правдоподiбно, колись прямий контакт — був, але що вже тепер за ним побиватися… Релiгiя, зробившись соцiальним iнститутом, зiйшла на пси, — в церквi, куди я пово‑лiклася одного дня в надiї трошки розсiяти обложну темну хмару, що знай з дня на день випiкала голову, не пропускаючи жодної прохолодної думки, панував виразний дух замкненої спiльноти: цiкавi позирки на чужинку, товариське пристоювання гуртами на ганку пiсля служби, витрiшки, смiшки, перемовляння, обмiн новинами — люди приходили як на свого роду вечiрку — to socialize i молитися в них перед очима було якось непристойно).
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Частина мови: прикметник () |