1. Процес або результат набуття грубих, неотесаних рис у поведінці, мові чи манерах; опростіння, огрубіння.
2. (У лінгвістиці) фонетичне явище, при якому звук (часто голосний) набуває більш заднього або низького піднесення, стає менш ясним; наближення вимови до звука [у].