жрець

1. Священнослужитель у стародавніх релігіях, який виконував обряди та жертвоприношення божествам, часто вважався посередником між людьми та богами.

2. Переносно: людина, яка з надмірною відданістю та фанатизмом служить якійсь ідеї, мистецтву, науці тощо.

Приклади:

Приклад 1:
…Що він співає, що він там бурмоче, цей передсмертно посивілий жрець? Він прихилився в храмі до одвірка, у тому храмі, де погас вогонь.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”

Приклад 2:
Фараони XXI династії, яку започаткував верховний жрець Амона в Танісі Смендес, лише символічно вважалися загальноєгипетськими володарями. Центр політичного життя країни перемістився в Дельту, де змінилося кілька столиць.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”