жовтогарячий

1. (як термін) Про колір: яскраво-жовтий з червонуватим або помаранчевим відтінком, що нагадує колір полум’я.

2. (переносно) Про емоції, почуття: наповнений палким, пристрасним ентузіазмом; палкий, гарячий.

Приклади вживання

Приклад 1:
Сонце било на Мотрю косим промінням, освічувало її з одного боку, обливало жовтогарячий кісник на голові та червоне намисто на шиї.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Приклад 2:
Я вже себе побачила будинком, З якого в нiч оголеним вiкном Горить жовтогарячий прямокутник Iз планками упоперек грудей I низу живота — як на рентгенi, I камiнь той, котрий розтрощить шибку, Вже десь лежить, чекаючи руки”. Во блiн — що тут ще скажеш… А в Єрусалимi якось було попустило, зрештою, й симпозiум видався цiкавий, так що поперек‑горла‑вгороджену кiстку власного, вже зафаховiлого екзгибицiонiзму: щоразу заново демонструвати вишкiреним захiдним iнтелектуалам, що й укра‑їнцi, бач, годнi висловлюватися складнопiдрядними реченнями, — вона тодi проковтнула порiвняно безболi‑сно, — тiльки, сидячи в перервi мiж сесiями на вiдкри‑тiй терасi за столиком, блаженно витягши ноги, посьорбуючи кавусю вперемiж iз балачкою — сперечалися за Донцова, та зрозумiйте ж ви, панство, це не антисемi‑тизм — це рев пораненого звiра: пустiть, дайте нам жити!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Частина мови: прикметник () |