Словник Української Мови
Буква
1. Рід птахів родини дятлових, до якого належать такі види, як жовна чорна (Dryocopus martius) та жовна зелена (Picus viridis); великі дятли з міцним дзьобом, що живуть переважно в лісах.
2. Застаріла або діалектна назва для дятла взагалі.
3. (переносне значення, розмовне) Про людину з великим, виступаючим носом.
Приклад 1:
Насилу скінчивши курс, він добрався до якогось дядька, а там — чи ті проводи обізвались, чи що — обсіли його жовни, то й повалявся мало не два роки; а це вже йшов з Кам’янця, взявши білет на женитву, щоб попом стати. Поздоровкавшись, почав старий з брички: — Чи не семінарист?
— Тютюнник Григорій, “Вир”