Словник Української Мови
Буква
1. Складати, згинаючи або звужуючи щось гнучке, еластичне, щоб надати меншого об’єму; згорнути.
2. Перен. Припиняти, завершувати якусь діяльність, роботу, функціонування чогось; ліквідувати.
3. Повертати, направляти в інший бік, змінювати напрям руху (наприклад, транспортного засобу).
4. У кулінарії: змішуючи, об’єднувати інгредієнти в єдину масу; збивати.
Приклад 1:
Та не встигли в Степу кімерійці й натішитись, як треба було вже згортати шатра, гасити тиглі, споряджатися й запрягати оленів — з Ірану, з-поза Кавказьких гір на запалених конях насунувсь на них невідомий і грізний народ. То були скіфи.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Приклад 2:
Рудий Максим мав звичку згортати з столу всi кришки у жменю та кидати в рот, а пiсля сала облизував пальцi. I не тому, що був голодний, а щоб не пропало.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
— Молиси за мене, най мене бог хоронить, най мене направить на ліпший розум, бо те спечу у вогні, як пацюка, бо меш три дні попіл за своїм богацтвом згортати… Над ранок і він скотився у чорну пропасть стаєнного сну. V Федір потім ніколи не ходив до стайні і не говорив з наймитами.
— Невідомий автор, “193 Vibrani Novieli Vasil Stiefanik”