згірок

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “згір” — невеликий пагорб, горбок, невисока височина.

2. Власна назва географічних об’єктів (гір, пагорбів, урочищ), населених пунктів або їхніх частин, поширена переважно в західних регіонах України (наприклад, село Згірка у Львівській області).

Приклади вживання

Приклад 1:
Сплес­ну­ла в до­лоні, за­ре­го­та­ла­ся та й пом­ча­ла­ся буй­ни­ми жи­та­ми… Далі – вис­ко­чи­ла на зе­ле­ну лу­ку, що кра­су­ва­ла­ся польови­ми квітка­ми; потім-по­вер­ну­ла кру­то наліво, по­че­са­ла яри­ною; як білоч­ка на де­ре­ви­ну в лісі, так во­на збігла пруд­ко на згірок; ста­ла, пе­ре­ве­ла дух, озир­ну­ла­ся, осміхну­лась, мах­ну­ла пра­вою ру­кою: “сю­ди, мов!” – та на­че ма­на яка, спус­ти­ла­ся униз – і ок­ри­ла­ся за го­рою.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Частина мови: іменник (однина) |