жіночка

1. Зменшувально-пестливе від іменника “жінка”: молода або юна жінка, дівчина, часто з відтінком захоплення, ніжності або зовнішньої привабливості.

2. Розм. Жінка, звичайно невисокого зросту, тендітної статури.

3. Біол. Самиця у тварин, комах, павукоподібних тощо (наприклад, бджолина жіночка — матка, самка коника).

4. Розм., часто ірон. або зневажл. Жінка, що відрізняється певними, часто негативними, рисами характеру або поведінки (дріб’язкова, сварлива, егоїстична).

Приклади:

Приклад 1:
— кокетнула жіночка. — Мільйон лір, — поліз Перфецький за довгастим конвертом.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”