Словник Української Мови
Буква
1. Властивість, яка характеризує особу, що відчуває сильну прихильність, захоплення або надмірну любов до жінок; схильність до жінок.
2. (У спеціальному, зазвичай іронічному вживанні) Поведінка, вчинки або світогляд, що виражають таку прихильність; фемінізм, захист прав та інтересів жінок.
Приклад 1:
Душевній людині Лотова пиятика, Давидове й Соломонове жінколюбство – сморід, отрута й смерть, а духовній – пахощі, їжа, пожива й життя. Віра гірна візьме змія й не пораниться, в печі не обпалюється, у морі не потопає, отруту й смерть їсть і п’є, і тому здорова, ось “зн амення віруючим”!
— Тютюнник Григорій, “Вир”