жерло

1. Верхня, розширена частина вулкана, через яку вивергається лава, попіл, гази.

2. Вузький отвір, канал у чому-небудь, через який щось викидається або виливається (наприклад, у гарматі, вогнеметі, гейзері).

3. Застаріле або поетичне позначення глибокої ущелини, прірви, пащі, а також гирла річки.

Приклади:

Приклад 1:
Чрево есть бог міру, пуп аду, челюсти, ключ и жерло, изблевающее из бездны сердечныя всеродную скверну, неусыпных червей и клокощущих дрождей и блевотин оных и вод: «Исходящая от сердца та суть сквернящая». Зависти, грабленія, тяжбы, татьбы, убійства, хулы, клеветы, лицемѣ-рія, лихоимства, любодѣянія, студодѣянія, суевѣрія… се все-родный потоп ноевскій верх, влас и главу міру подавляющій.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”