жеребець

1. Самець коня, статевозрілий кінь, що не піддавався кастрації.

2. Перен. Про сильного, енергійного, гарячого чоловіка, часто з відтінком нестриманості.

3. У техніці (розм.) — важкий ручний інструмент для підйому або переміщення вантажів шляхом зачіплення гаками; лом-важіль з гаками.

Приклади:

Приклад 1:
Еней і сам так розходився, Як на аркані жеребець, Що трохи не увередився, Пішовши з Гандзею в танець. В обох підківки забряжчали, Жижки од танців задрижали, Вистрибовавши гоцака.
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 2:
“, та ще спалахи непiдробного щастя на мiй вид, навiть коли впадала з вулицi, заскочивши його при полотнi, а це було — що бурнути вiдро води на сонного: сахався вiд полотна дико, як схарапуджений жеребець, гакнувши нажахано, з мiсця скрутнувшись пригинцем в оборонну стiйку: зараз зацiдить! — i вже наступної митi ‑впiз‑нав!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
Хуру везли гладкi забийворотинськi конi: гнiдий у яблуках жеребець i бiлий кiнь з чорною ногою, з тавром на стегнi. З того часу не бачили Стеньки, не чути було, не говорили про неї.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”