Чоловік, який має намір одружитися або який заручений з нареченою.
Чоловік у день власного весілля або безпосередньо перед ним (наречений).
Перен. (заст. або жарт.) Молодий чоловік, який шукає собі дружину, майбутній чоловік.
жених
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Якось вони були “женили” його з дівчинкою Килиною, яка пасла гусенята, справили “весілля” з музикою і вінчанням, а тоді дражнили “молодий і молода”, “жених і невіста, наїлися тіста”, й Олелько кидався на них з кулаками. І захищав не тільки себе, а й дівчинку-сироту Килину, заступався за неї й дружив із нею.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
Олена не вийшла проти череди, i дiвчата сказали, що сьогоднi ранком, поки вона була на мiстi, приїхали старости й жених аж з хуторiв; та не подивились нi на закон i нi на що, бо чоловiк крiпко хороший, i рушники ранком подавали, далi звiнчали i, узявши її, з батьком i матiр’ю поїхали, i там, на хуторах, аж верстов за двадцять, i весiлля будуть справляти.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Наум, побачивши, що вже усе готово, став одбирати людей: кого дружком, кого у пiддружi, кого у старости, жiнок у свашки, i усе по двоє, дiвочку у свiтилки, парубкiв аж дванадцять у бояри, а молодого не треба було вибирати, бо Василь, її посватаний жених, був тутечки. От як вiдiбрав усiх, та й став їм кланялися i просити: — Люди добрi, сусiди любезнiї!
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |