жанр

Приклад 1:
Я їм на це: «Мені добре знайомий цей жанр, і краще, ніж каявся Го Мо-жо, вона все одно не зуміє» (у своєму каятті відомий китайський письменник і громадський діяч заявляв, що мав би прилюдно вивалятися в болоті, щоб спокутувати свою провину). Згодом З. Франко примусили виступити з тим по телебаченню.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Певне уявлення про цей літературний жанр можна скласти з такого фрагмента книги III ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Приклад 3:
3) Роман, як легко довiдатися з термiнологiчних словникiв, — це жанр художньої лiтератури, а не роздiл iз особової (чи то судової) справи автора, — вiдповiдно вiд усiх можливих аналогiй мiж описаним у цiй книжцi, з одного боку, та реальними особами й подiями, з другого, авторка наперед вiдмежовується (французи в таких випадках кажуть: хай буде соромно тому, хто погано про це подумає). Наостанцi авторка складає сердечну дяку друзям, котрi стояли бiля витокiв цiєї книжки i, кожне на свiй спосiб, прислужилися до її появи на свiт: Лiндi Рейдер i Лiсi Сапiнкопф — за iдею, Михайловi Найдану i Ростиславу Бойковичу — за дiяльну помiч у її втiленнi, Аскольдовi Мельничуку — за моральну i професiйну пiдтримку, без якої теж нiчого б не вийшло або, в крайньому разi, вийшло б щось зовсiм iнше.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”