1. Виражаючи жалість, співчуття, милосердя до когось або чогось; сповнено жалю, милосердя.
2. З жалощами, зі зворушенням, ніжно та турботливо.
3. У жалюгідний, нещасний, викликаючи співчуття спосіб; жалюгідно.
жалісливо
Буква
Приклади:
Приклад 1:
Адже цілий день не їла… Текля з двору пішла на сінешні двері, а Андрій жалісливо дивився слідком за нею, доки вона увійшла до хати. «Мізерне створіння!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Спитайте ж його, чого плаче, то скаже знов так само, як грек: «Прилетіла пташина, не знаю, як вона буде по-вашому, сіла коло трави, не знаю як по-вашому, та й знов полетіла на Вкраїну… По-вашому — нічого не виходить, а по-українськи — дуже жалісливо…» Та хоч би він і з найбільшою научною точністю пояснив, що «любисток» — то levisticum officinale, а «зозуленька» — то cuculus, так хіба хто його зрозуміє?.. Це я подумав тому, що пригадалася вчорашня Грицькова пісня… Там поезією має дихати слово «саримсак», себто «часник».
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Мацнув пальцем її за ногу, за золотий сандалик, впевнився, що він справді-таки золотий, і жалісливо похитав головою… Хабіджа мовчала. Лише її очі, ці дві розкосі чорні вологі квіточки, то заплющувались, то знову розплющувались, заплющувались і розплющувались, наче хто їх то зшивав, то розшивав, зшивав і розшивав… «I на чорта вона мені здалася?
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”