жалібність

1. Абстрактний іменник, що означає стан або якість бути жалібним; властивість викликати співчуття, жаль або знищення через свою безпорадність, страждання або приниженість.

2. У музиці — характер, емоційне забарвлення музичного твору або його фрагменту, що виражає смуток, скорботу, меланхолію; сумний, тужливий настрій.

Приклади:

Приклад 1:
— просив Воздвиженський, і в його голосі й справді почулась м’якість і жалібність. — До нас то й не було часу, а як до кого іншого, то й час знайшовсь, — промовив Сухобрус, дивлячись у вікно проз Воздвиженського голову.
— Самчук Улас, “Марія”