жалібненько

1. Прислівник до слова “жалібний”, що виражає стан або дію, сповнену смутку, скорботи, милосердя або співчуття, часто з відтінком ніжності, зменшеності або певної інтенсивності.

2. У музиці — спосіб виконання (темп, характер), що передає сумний, сентиментальний, трохи плаксивий настрій; сумно, плачливо (про характер звучання мелодії).

Приклади:

Приклад 1:
1891 Зозуля і Півень — Як ти співаєш, Півне, веселенько… — А ти, Зозуленько, ти, зіронько моя, Виводиш гарно так і жалібненько, Що іноді аж плачу я… Як тільки що почнеш співати, Не хочеться й пшениченьки клювати, — Біжиш в садок мерщій… — Тебе я слухала б довіку, куме мій, Аби б хотів співати… — А ти, голубонько, ти, кралечко моя, Поки співаєш на калині, То й весело мені, і забуваю я Свою недоленьку, життя своє погане Та безталанне… А тільки замовчиш Або куди летиш, — Заниє серденько, неначе на чужині… І їстоньки — не їм, і питоньки — не п’ю Та виглядаю все Зозуленьку мою. Як гляну на тебе — така ти невеличка, Моя перепеличко, А голосочок-то який!… Тонесенький, милесенький такий… Куди той соловей годиться?
— Котляревський Іван, “Енеїда”