drevosliv.com

Словник Української

жаднюга

Буква

1. Розмовне, часто зневажливе позначення людини, яка надмірно прагне багатства, грошей або матеріальних благ; скупа, жадібна людина.

2. Розмовне, образливе позначення людини, яка не хоче ділитися чимось, надто бережлива та ощадлива навіть у дрібницях.

Приклади:

Приклад 1:
Кабан кликом під боки стусоне; Жаднюга Вовк рвоне його зубами; Бугай товче рогами; На що вже Зайчик-стрибунець — І той урве хоч хвостика кінець, А капосній Лисиці Аж весело креснуть його по пиці. Недужий лиходій і стогне, і харчить… Аж бачить — і Осел біжить, Щоб і собі хоч раз його вбрикнути; голову підняв, силкується гукнути: — Ой, де ж ти, смерть моя!
— Котляревський Іван, “Енеїда”

More posts