зет

Приклад 1:
Если ж не повинешся господеви, знай, что грусть загри-зет душу твою средѣ позлащенных палат и заплачеш, вспомнив поля зеленыя. Рано скажеш: «Когда тот день пройдет?..» А в вечер скажеш: «Когда тот рассвѣт будет?» Или скажу тебе Мойсейскими словами: «Будет живот твой висящ пред очима твоима, и убоишся в дни и в нощи, и не будеши въры яти житію твоему.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
— куди глибше, пронизливiше, але водночас i якось нещаднiше, за перемиванням дружнiх кiсточок, зрештою для кожної пари насущно‑доконечним, — так‑бо заселяється, залюднюється нововитворений свiт двох, у їхньому випадку даний до рук майже готовим, вжесемиденним, — вiн прикро разив її тим, як безжально розкидав навсiбiч оцiнки: Iкс “скаче по верхах”, Iгрек “погаслий вулканчик”, Зет “женився з тою здоровенною дiвкою, бо шукав мами”, — мов осиковi кiлки вгороджував людям у груди: крiпив, забивав сплеча, без натяку на спiвучасть, себто чуттями своїми до їхнiх життiв, властиво, не дотикався, i коли й до неї вивернувся тою ж стороною, преспокiйно рубонувши на її як‑же‑ж‑менi‑жити‑далi: “Я в тобi бачу здатнiсть до виживання в будь‑яких ситуацiях”, — вона з мiсця цю здатнiсть i продемонструвала: ввiбравши не боляче‑вiдчужений тон, а голий смисл сказаного: хлоп, нiвроку, i розумний, i тертий, раз так каже, мо’, й правда — виживу?) — отож для чужих вiн шмарувався назверх — непропускним, дуже, правда, несерiйного виробу трьопом, щедро присмаченими прянуватою iронiєю фрашками‑придабашками, але її цим не здурив би, вона також мала власну, го, ще й як вироблену, та як пластично (щоб не сказати сексуально!)
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”