землиця

1. Зменшувально-пестлива форма до слова “земля” у значенні рідної території, краю, батьківщини.

2. (заст., діал.) Невелика ділянка землі, ґрунту; часто в контексті власності аро обробітку.

3. (іст.) Назва адміністративно-територіальної одиниці в деяких слов’янських країнах (наприклад, у Чехії).

4. (у спеціальному контексті) Власна назва певної місцевості, селища, мікрорайону (наприклад, у топонімах).

Приклади вживання

Приклад 1:
Через те, що ця землиця має дві частини – жню й гірну, тутешню й тамтешню, прокляту й благосло-ну, бісову й господню, як два соски й два джерела. “Вийшов ів із джерела клятвенного”.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |