землепроходець

1. Історичний дослідник і першовідкривач нових, часто маловідомих або недосліджених земель, особливо в контексті освоєння Сибіру, Далекого Сходу та Північної Америки в XVI–XVIII століттях.

2. Мандрівник, який подорожує важкодоступними, незаселеними або малодослідженими територіями з метою їх вивчення та опису.

3. Переносно: сміливий новатор, піонер у якійсь галузі діяльності, той, хто прокладає нові шляхи.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |