зек

1. Розмовне, часто зневажливе позначення ув’язненого, засудженого, особливо того, хто відбуває покарання в місцях позбавлення волі (таборах, колоніях). Походить від абревіатури російського походження «з/к» (засуджений каналоармеєць, пізніше — засуджений каналізатор).

2. Переносно — людина, яка має зовнішність, манеру поведінки або спосіб життя, характерні для ув’язненого; той, хто жив або працював у суворих, схожих на табірні, умовах.

Приклади вживання

Приклад 1:
От і вирішуй, хто впав нижче морально: ляльководи, які смикали за мотузки, чи повністю залежний від них хлопець-зек?! Пізніше Бориса Дмитровича в судовому порядку намагалися визнати недієздатним, довести, що він неосудний.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: іменник (однина) |