1. (про тварину) Такий, що має здибки — довгі, гострі, стирчачі волоски на шиї та спині, які піднімаються при збудженні, люті або переляку.
2. (переносно, про людину) Напружений, збуджений, готовий до сутички або оборони; зі злістю або недовіррям.
здиблений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
«Молочною рікою довго плив:..» Молочною рікою довго плив: об мене бились білостегні риби, стояв нестерпний світ, як круча здиблений, а попід кручу зяяв чорний рів.
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”
Частина мови: прикметник () |