1. (лінгв.) Графічне позначення довготи голосного звука за допомогою подвоєння літери або спеціального діакритичного знака (макрон, акут тощо), наприклад: “ā”, “ó” у словах “cārum”, “lódz”.
2. (фонет.) Артикуляційне та акустичне подовження тривалості звуку, переважно голосного.