1. Різким рухом здувати, зітхаючи або дмухаючи, зсувати щось легке (наприклад, пил, порошинки, сніг).
2. Перен. Різко знімати, скидати, позбавлятися чогось (наприклад, почуття, настрою, стану).
Словник Української Мови
Буква
1. Різким рухом здувати, зітхаючи або дмухаючи, зсувати щось легке (наприклад, пил, порошинки, сніг).
2. Перен. Різко знімати, скидати, позбавлятися чогось (наприклад, почуття, настрою, стану).
Приклад 1:
Після Жбурових слів половина його козаків похнюпилась, а половина забряжчала гнуздечками голосніше й почала один одному здмухувати з вусів будяковий пух. Заснулого, перехиленого через конов’язь брата Наливайко узяв на спину й поніс до намету.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”