Словник Української Мови
Буква
1. Відмовлятися від боротьби, опору, визнавати себе переможеним; капітулювати.
2. Поступатися кому-, чому-небудь, віддавати під чиюсь владу, контроль або розпорядження.
3. Видавати, віддавати (наприклад, в оренду, на зберігання).
4. З’являтися, виникати у свідомості як думка, припущення, враження; видаватися.
5. Виглядати, справляти враження (чим-небудь або яким-небудь), мати певний вигляд.
Приклад 1:
А, по-друге, звернутися через газету до Флоріана Авраамовича з проханням зважувати свої слова, не здаватися на волю упередження, не використовувати слушний момент для зведення замшілих родинних рахунків. Не додасть це чести родині Коцюбинських!
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Я іноді й не хочу нічого справді образливого сказати тому, з ким балакаю, — а слухачеві з мого тону здається, ніби я аж киплю ненавистю проти нього… Що й ви своєю дорогою наказали мені сьогодні дечого дуже образливого, на це я не хочу вже звертати уваги, бо ви сьогодні не в гуморі… а хочу тільки, щоб ви на мене за мої слова не сердилися… Не треба нам сваритися… Нехай собі й не багато буде в нас спільних поглядів, все ж не сварімося більше, живімо між собою мирно… Та й чогось спільного між нами є далеко більше, ніж могло б здаватися, бо хоч наші науки й не однакові, тільки ж професія в обох нас більше-менше однакова; ми — кабінетні вчені. Через те психіка в нас повинна бути не дуже одмінна… і знайти modus vivendi[44] нам, мабуть, що не важко… Та Володимир зовсім не захотів стільки великодушності, щоб скласти ціну примиренній мові Лаговського.
— Тютюнник Григорій, “Вир”