1. (від дієслова “збити”) У спосіб, що свідчить про збиття, зіткнення або ушкодження чогось; так, що щось збито, пошкоджено.
2. (перен., розм.) У стан збентеження, розгубленості; так, що людина збита з пантелику, дезорієнтована.
3. (техн.) У спосіб, що вказує на щільне з’єднання, припасування деталей (наприклад, “збито в шип”).