Словник Української Мови
Буква
1. Первісний спосіб господарювання, при якому люди добували засоби для існування збираючи їстівні дикорослі рослини, плоди, коріння, насіння, комах та іншу їжу.
2. Систематичне збирання, колекціонування певних предметів або об’єктів (наприклад, марок, монет, творів мистецтва) як захоплення або професійна діяльність.
3. Дія за значенням дієслова “збирати”; процес накопичення, комплектування чого-небудь у єдине ціле.
Приклад 1:
ін., а збиральництво доповнювало калорійний м’ясний раціон необхідними вітамінними добавками. Так жили палеояпонці протягом кількох десятків тисяч років, аж доки масштабне потепління XV тис.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
Набуло поширення збиральництво, але продовольча криза посилювалася, про що свідчать численні матеріали археологічних розкопок: на відміну від палеолітичних стоянок, на яких дослідники знаходять цілими великі кістки спожитих тварин, на мезолітичних стоянках усі кістяки побиті, обсмоктані й обгризені аж до останніх їстівних кістякових нутрощів. Періодичні голодування залишалися в часи мезоліту постійним супутником людини.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”