Словник Української Мови
Буква
1. Рід діяльності, пов’язаний з проектуванням, виготовленням, ремонтом або художнім оздобленням холодної та вогнепальної зброї; зброярна справа.
2. Сукупність знань, навичок і технологій, що стосуються створення та обробки зброї як виробу.
3. (У вузькому, історичному значенні) Ремісниче виробництво вогнепальної зброї в Україні (наприклад, козацького періоду).
Приклад 1:
Усе ж зброярство розвивалося й у них. Якщо за часів Давида єврейське військо складалося виключно з піхоти, то згодом у ньому з’явилися здавна відомі ханаанейцям та арамеям кіннота та колісниці.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”