1. Різко змінити напрямок руху, звернути вбік, зійти з прямої лінії (про транспортний засіб, тварину тощо).
2. Перен. Відхилитися від основної теми, правильного напрямку думок або дій; зійти на шлях пороку.
збочити
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Яка людина непослідовна навіть там, де, здавалося б, іде над проваллям по линві, з якої не збочити в повітря. І однак збочує.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: дієслово () |