1. Який збіг, тобто втік, покинув місце перебування або утримання (переважно про засуджених, арештантів, військовослужбовців).
2. Який зник, загубився, перестав існувати (про час, події, спогади тощо).
збіглий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Поволі родяться слова нічних нарад — Про мсту і смерть шляхетству на Вкраїні В холодноярській радяться святині Козак, і гречкосій, і збіглий з військ солдат. Тривожно зашумів і стихнув люд в лісах.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикметник () |