1. Який став бідним, втратив майно або достаток; що зазнав злиднів.
2. Який став менш багатим на щось, втратив якісь властивості, цінності або різноманіття; спустошений, збіднений.
збіднілий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Може бути, що тут, у цім вірші, мова йде про якийсь покинутий або збіднілий «брачный чертог», θαλαμος, де стоїть цілий ряд полинялих ліжок, що на них одбувалися «оргіастичні втіхи»… Це я промовляю знов щиро декадентським стилем, бо в декадентів терміни: «оргіазм», «оргіастичний» — одні з найбільш улюблених… Гучний регіт був йому відповіддю. Костянтин, забувши, що він уже не малесенький хлопчик-пустунчик, а дорослий студент, з пустотливим театрально вданим трагізмом здушив професора за горло, ніби хотів помститися за поругану декадентську поезію.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикметник () |