1. Стан об’єкта, системи або явища, що характеризується повнотою, цілісністю та наявністю всіх необхідних елементів, властивостей або функцій, які були притаманні йому раніше; міра збереження початкових характеристик.
2. У техніці, екології, культурній спадщині — показник ступеня, в якому об’єкт (механізм, екосистема, пам’ятка, документ) зберіг свої первинні або необхідні для функціонування якості, структуру та зовнішній вигляд, часто виражений у відсотках або за шкалою оцінки (наприклад, висока, задовільна, низька збереженість).
3. У музейній справі та реставрації — комплексна характеристика фізичного стану пам’ятки, що включає оцінку цілісності, стабільності, наявності пошкоджень або втрат.