Словник Української Мови
Буква
1. Зменшити кількість, обсяг, інтенсивність чогось; позбавити певної частини, ослабити.
2. Позбавити когось чогось, відібрати, забрати (часто про якість, стан або почуття).
3. Розбавити, зменшити концентрацію, міцність рідини, додавши іншу рідину.
4. (у діалектах) Зробити повільнішим, заспокоїти, стримати (наприклад, про ходу, дихання).
Приклад 1:
Андрій оповідав тихим, роздумливим, повільним голосом, а Сергєєв слухав з найщирішим інтересом… Андрій побачив, що ця людина рада утекти від себе і від усього… Коли Андрій переконався, що його слідчий цієї ночі не хоче вести слідство, а хоче тільки по-людськи гомоніти, вірніше, слухати всяку всячину, аби лиш збавити час, коли слідчий під час розмови знову запропонував йому цигарку, Андрій взяв і закурив. Так вони курили й збавляли ніч в безневинній розмові.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”