1. Запрошувати когось, кликати до себе, закликати.
2. (у значенні власної назви, істор.) Назва давнього звичаю запрошувати гостей на свято або обрядову подію.
зазивати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ус і молодиці і дівчата були там знакомі Варці, все подруги давні, з однієї сторони; вони ще її не цуралися, стали зазивати її на сво ї музики, стала Варка ходити у двір… Там, у двор і, м іж челяддю, їй наче дихалося легше: вона прислухалася до жарт ів веселих, до того гомо ну, до танц ів придивлялася й сама у танець ішла іноді, – і забувалося часом їй усе -усе, що душу давило, і сміялася вона з іншими, і мову знаходила… Все на спок ій, на спочивок йшло по музиках; схаменувшися, б ігла й вона додому, обмираючи, свою тугу проклина ючи, що, попустивши їй з ітхнутися, м іцніш ще, мабуть, вхоплялася за серце. І на здив було усякій душі оглядати, як на усю садибу їх, на усе житов ’я пала пустиня: і на ту хату нову, неб іляну давно, неприбрату!
— Невідомий автор, “021 Chornokril”
Частина мови: дієслово () |