1. Почуття ворожості, неприязні до когось через його успіхи, переваги, блага, бажання мати те, що є в іншого.
2. Рідше — завзятість, старанність, ревність у досягненні чогось, прагнення не відстати від інших.
заздрість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Безперечно, десь були і заздрість, і зловтіха, й обережництво, і робота ліктями, але це, їй-Богу, не процвітало, не культивувалося. Пошлюся хоча б на спогади Ірини Жиленко «Homo feriens».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Навколо буяли інші пари, і Захланність оберталася Щедрістю, а Лагідність — Гнівом і навпаки, тож коли все розвихрилось у найвищому поривному виплеску музичної теми, котра, до речі, робилася дедалі дикішою, щораз менше нагадуючи про стару добру чакону, я нарешті догнав усю непроглядну глибінь авторської концепції мессіра Дежавю: в цьому кружінні, блиманні й миготінні, у цій розшарпаності та розваленості вже нічого неможливо було з’ясувати, означити і відокремити — заздрість від чистоти, зажерливість від зичливості, помірність від лінощів, а хтивість від пильності. Проте центром усього залишався він, Ґастон Дежавю, той самий, він же Смерть, він же Час, він же Простір… З останніми акордами Гординя прилипла вустами мені до шиї й так на мені повисла.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: іменник (однина) |